Графік проведення щорічного звітування директорів навчальних закладів м. Львова тут

Інформація про роботу шкільних гуртків та спортивних секцій, які діють на базі навчальних закладів м. Львова – 2015/2016 н. р. тут

Звернення до батьківської громади щодо заборони обігу готівкових благодійних внесків

/Files/images/2015-2016_nr/Рисунок12.jpg

Звернення до батьківської громади щодо заборони обігу готівкових благодійних внесків у форматі PDF тут


/Files/images/2015-2016_nr/psihologya/ато.jpg
Як допомогти дітям впоратися із своїми почуттями та переживаннями, коли батька мобілізують?

Цей інформаційний листок містить корисну інформацію для батьків та опікунів про те, як допомогти дитині впоратися із своїми почуттями та переживаннями під час мобілізації одного із батьків. Його підготували експерти з військової медицини та сімейної психології, яким відомо, як впливає мобілізація одного з членів родини на життя сім’ї. Його оформлено як серію запитань, які найчастіше виникають, та відповідей на ці питання. Важливо пам’ятати, що попри те, що мобілізація – це стресова ситуація, вона часто створює можливості для зближення та зміцнення сімей. Найкращим способом допомогти дітям впоратись із такою ситуацією є 1) запевнити їх, що мобілізовані батько/мати вчаться виконувати свою роботу; 2) пояснити дітям, що в них теж є завдання, як у члена сім’ї, який підтримує наше військо та нашу Батьківщину, залишаючись вдома; 3) спілкуватись так, щоб дітям було зрозуміло, про що йдеться, залежно від віку. Питання стосовно мобілізації, що найчастіше цікавлять батьків П: Як найкраще підготувати дитину до того, що батька/матір мобілізують? В: Батьки мусять лишатися чесними і зосереджувати увагу на безпеці дітей та підтримці їх звичного життя. Якщо мобілізація змінить звичайний розклад життя дитини, наприклад, дитина мусить переїхати в інше місце проживання, почати жити з бабусею та дідусем, або якщо щось зміниться в тому, що дитина робитиме в садочку, школі чи вдома, про це треба поговорити з дитиною заздалегідь. П: Як заспокоїти дитину, коли мова йде про мобілізацію? В: По-перше, батькам треба добре обдумати інформацію перш, ніж повідомляти її дітям, і треба говорити про це спокійно. По-друге, діти хвилюються за безпеку мобілізованого батька або матері. Важливо пояснити їм, що батько/матір вчаться робити свою роботу. По-третє, треба повідомляти інформацію так, щоб дитина (залежно від віку) її зрозуміла. П: Як виявляється стрес у дітей? В: Стрес впливає на дітей так само, як на дорослих. Діти можуть скаржитись на головний біль, розлад шлунку та проблеми зі сном. Крім того, у них можуть спостерігатися часті зміни настрою, дратівливість, млявість та різка реакція на незначні ситуації (наприклад, занадто сильна реакція, коли дитина спіткнулась і вдарилась). Часом важко відрізнити нормальну реакцію на стрес від серйозніших проблем. Тому , якщо у Вас є сумніви, зверніться до лікаря. П: Чи можна зменшити стрес дитини під час розлуки? В: Так, дуже позитивний вплив матиме наголошування на тому, що діти теж мають роботу – таку ж РЕАЛЬНУ, як і мобілізовані батько/мати. Стрес часто є результатом відчуття безпорадності та невпевненості чи неясності нової ролі чи ситуації. Важливо переконати дитину, що хороша успішність у школі, допомога по дому, слухняність – це їхні обов’язки на роботі дитини військового. Коли діти виконують свою роботу, вони допомагають батькові/матері у їх місії. _____________________________________________________________________________________________ Uniformed Services University of the Health Sciences Bethesda, MD 20841-4799 • www.usuhs.mil Матеріали Першої школи ППД. Ресурси д-ра Патріції Уотсон переклад Тетяни Фітьо П: Як впоратись із проблемами у школі? В: Якщо поведінка дитини вдома турбує, батьки повинні повідомити школу. Багато батьків не хочуть привертати увагу до своєї дитини, попереджаючи керівництво школи, але дуже важливо не пропустити незвичні симптоми. Якщо батьки зверталися із проблемами дитини до психіатра ще до мобілізації, то ймовірність проблем зростає. Необхідно заохотити дитину до вираження подавлених імпульсів і допомогти їй проговорити свої почуття та проблеми. Школа, у якій вчиться дитина, чи сімейний лікар можуть організувати зустріч із психологом. Загальні поради стосовно спілкування із дітьми різного віку Будьте обережні у вияві своїх емоцій. Деякі батьки виявляють їх занадто сильно (втрачають контроль над собою перед дітьми) чи занадто слабко (не виявляють емоцій взагалі або показують, що не можуть про це говорити). Діти розуміють ситуацію, коли вони бачать Вашу поведінку . Продовжуйте займатись щоденними справами. Важливо, щоб діти продовжували бавитись, ходити до школи, лягали спати так само, як раніше. Продовжуйте із ентузіазмом святкувати дні народження та інші особливі події. Запишіть на відео або диктофон, як мобілізований член родини читає розділи з книг, щоб потім включати записи молодшим дітям. Це допомагає, коли важко переживається розлука із дуже близькою людиною. Крім того, допоможіть дітям зробити альбом, записати відео та почати вести щоденники, які можна надсилати мобілізованим батьку/матері або подивитись їх разом після повернення. Дослухайтесь до своїх дітей та їх переживань. Діти можуть дуже багато про це думати та відчувати занепокоєння, яке їм важко висловити. Покажіть, що Ви поряд і вислухаєте у будь-який момент, щойно дитина буде готова. Обмежте перегляд телевізора та інтернет-джерел про війну, щоб знизити тривогу та хвилювання. Потурбуйтесь про себе! Знайдіть час відпочити, подивитись фільм чи зробіть щось лише для себе. Прийміть допомогу від сім’ї чи друзів, якщо відчуваєте, що Ви перенавантажені та потребуєте перерви чи відпочинку. Ми всі більш вразливі до стресу, коли ми втомлені, і можемо впоратися з ним краще, коли відпочинемо та налагодимо внутрішню гармонію. Якщо виникнуть особливі обставини - серйозна травма, поранення чи втрата близьких - звертайтеся за професійною допомогою до військових чи громади. Люди із досвідом роботи у таких обставинах зможуть допомогти. Як спілкуватись із дитиною, коли його батька/матір мобілізують? Батьки повинні спілкуватись із дітьми відповідно до їх віку та рівня розвитку. Правильно вибраний час та вибір того, що казати, є важливими факторами. Той із батьків, який залишається вдома, повинен допомогти дитині правильно спілкуватись із мобілізованим. Ось найпростіші пояснення щодо того, що можуть зрозуміти діти різного віку. 3-4-річні Не мають поняття часу. Трирічна дитина може думати, що через три місяці – це наступного тижня. _____________________________________________________________________________________________ Uniformed Services University of the Health Sciences Bethesda, MD 20841-4799 • www.usuhs.mil Матеріали Першої школи ППД. Ресурси д-ра Патріції Уотсон переклад Тетяни Фітьо Батькам треба вживати певні маркери типу: «Тато/мама повернеться перед твоїм днем народження чи перед (якимось) святом». 5-6-річні Краще розуміння часу. Вони розуміють, що три місяці – це довго. Може допомогти календар. Можна поставити у ньому позначку і сказати: «Це день, коли тато/мама має повернутись». 7-8-річні Розуміють час та складніші поняття. Зможуть самі знайти та позначити дату в календарі. Ви можете сказати: «Це день, коли тато/мама має повернутись». Ця вікова група має розуміння того, що таке добро та зло. Можна сказати, що тато/мама веде боротьбу із поганими людьми чи поганими речами. 9-12-річні Починають мислити абстрактно. Вони усвідомлюють те, про що йдеться в новинах та можуть зрозуміти поняття «благо Батьківщини». Ви можете вказати дату повернення, і вони зрозуміють часові рамки. Ці навички можна розвивати, якщо купите конверти з марками або створите приватну електронну адресу для спілкування. Старші підлітки Проблемна вікова група. Це складний емоційний період навіть у найкращих обставинах. У цьому віці діти мають потребу ідентифікувати себе з одним із батьків - дівчата з мамою, а хлопці з татом. Особливо важко підлітку пережити, якщо мобілізують саме того з батьків, з ким він або вона себе ідентифікує. _____________________________________________________________________________________________ Uniformed Services University of the Health Sciences Bethesda, MD 20841-4799 • www.usuhs.mil Матеріали Першої школи ППД. Ресурси д-ра Патріції Уотсон переклад Тетяни Фітьо


/Files/images/2015-2016_nr/hate_school2_i.jpg

Чому діти ненавидять школу і що з цим робити?

Ваша дитина не любить ходити до школи? Вам доводиться щодня змушувати її прокидатися, збиратись і йти на уроки? Ви боїтеся, що це може стати звичкою, і вона втратить інтерес до навчання? Якщо ви стурбовані зростаючою ненавистю дитини до школи і хочете допомогти їй просто зараз, вам варто прочитати цю статтю!Далі описуються можливі причини того, чому діти ненавидять школу, а також пропонуються рекомендації, які допоможуть батькам упоратися з цим.1. Різке збільшення академічного навантаження.Іноді можна помітити, що дитина раптово змінила своє ставлення до школи, особливо це помітно на початку нового навчального року.

  • Дитина може відчувати труднощі адаптації до зміни темпу навчання в порівнянні з попереднім класом (роком).
  • Навчальний план може здатись їй занадто важким або дитина відчуває перевантаження через надмірний обсяг завдань для домашньої роботи або завдань на кожний день.
  • Крім того, якщо в цьому році в розкладі дитини з'являються нові предмети, їй, імовірно, буде складно справлятися з додатковим навантаженням, у всякому разі, перший час.

Як із цим впоратись?Як батьки ви повинні допомогти вашій дитині перейти з одного класу в інший плавно й комфортно.

  • Обговоріть з дитиною академічне навантаження. Якщо їй здається, що домашніх завдань занадто багато, складіть графік, який допоможе ефективніше структурувати час.
  • Попросіть її тимчасово скоротити кількість позакласних заходів і захоплень і зосередитись на нових предметах. Порадьте дитині приділяти більше часу вивченню тих предметів, які їй даються важче інших і де вона найбільше не встигає. Після того як вона набуде впевненість та отримає хороші результати у вивченні шкільних дисциплін, вона зможе продовжити приділяти достатньо часу своїм улюбленим захопленням.

2. Знущання у школі.Шкільні знущання – булінг – це один з найгірших жахів для дитини, з яким вона може зіткнутись у школі, незважаючи на суворі правила, що забороняють будь-які форми приниження й насильства.

  • Ваша дитина може стати жертвою шкільних знущань однокласників, старших учнів або навіть деяких вчителів.
  • Група дітей може дражнити вашу дитину або насміхатись над нею. Деякі діти можуть погрожувати й залякувати її під час шкільних занять.
  • Ваша дитина може зіткнутися зі знущаннями старших учнів або ще когось у шкільному автобусі чи громадському транспорті.
  • Якщо ваша дитина ходить додому пішки, то може піддатись фізичному або словесному цькуванню попутників чи сусідів.

Як із цим упоратися?Слідкуйте за непрямими ознаками, за свого роду сигналами, які розкажуть вам про те, що ваша дитина стала жертвою булінгу.

  • У дитини може раптово зникнути інтерес до школи, аж до появи почуття ненависті, або раптово вона може стати тихою й байдужою і втратити інтерес до раніше улюблених видів діяльності.
  • Делікатно поговоріть з вашою дитиною та дізнайтеся, чи не скривдив її хто-небудь у школі. Найчастіше вона може боятися, що у випадку, коли ви поскаржитесь керівництву школи або вчителям, хуліган дізнається про це, і знущання продовжаться, а може, ще і з новою силою. Спокійно скажіть дитині, що ви допоможете їй усіма можливими способами та підійдете до вирішення проблеми тактовно.
  • Якщо ваша дитина стикається з фізичним насильством, вам слід проконсультуватись із представниками адміністрації школи, які запропонують варіанти подальших дій, включаючи звернення в міліцію, щоб надалі не допустити агресивної поведінки у школі.

3. Стресогенний чинник.Іноді похід до школи здатний призвести до такого стресового стану, що дитина може взагалі відмовитись від подальшого навчання.

  • Ваша дитина теж може страждати від великої кількості стресів у житті, і багато з них родом зі школи.
  • У школі дитина завжди знаходиться під психологічним тиском, оскільки всі чекають, що вона буде добре вчитись та отримувати хороші оцінки. Удома ви теж очікуєте від дитини хорошої підготовки, своєчасного та якісного виконання завдань і нічного пильнування перед іспитами.
  • Враховуючи таку кількість завдань, дитині може елементарно не вистачати часу на спілкування з однолітками. Вона може часто пропускати зустрічі з друзями, які дуже важливі для її дорослішання й розвитку, а також для її психічного й соціального благополуччя.

Як із цим впоратись?Батьки – це і є ті люди, які можуть допомогти дитині знайти баланс між навчанням і соціалізацією.

  • Усвідомте всю важливість наявності друзів і розваг для життя вашої дитини. Упрагненні досягти успіхуне примушуйте її ставати «книжковим хробаком» і самітником.
  • Допоможіть дитині добре розпланувати власний день. Якщо протягом тижня в неї багато домашніх завдань, прослідкуйте, щоб за ці п'ять днів у неї було достатньо часу для відпочинку, а у вихідні вона могла досхочу поспілкуватись із друзями.

4. Відсутність інтересу до навчання.Цілком можливо, що замість активного академічного інтересу ваша дитина відчуває в собі якусь професійну схильність, покликання до чого-небудь.

  • Дитина може бути не у змозі зрозуміти конкретне запитання або, можливо, страждає від нудьги у класі.
  • Вона може вважати непотрібним вивчення того, що її зовсім не цікавить, і, можливо, навіть визнати таке навчання марною витратою часу.
  • Крім того, якщо ваша дитина вже вивчала певний предмет у попередньому класі й не досягла в ньому великих успіхів, вона може перейматись результатами його подальшого вивчення та втратити до предмету будь-який інтерес.

Як із цим упоратись?Поясніть дитині, яким чином конкретний шкільний предмет може розширити її світогляд і допомогти реалізувати власні амбіції.

  • Удома спробуйте пояснити дитині певні поняття, використовуючиметоди навчання, що відрізняються від тих, до яких прийнято вдаватись у школі.
  • Якщо нічого не допомагає, зверніться із проханням до вчителів, можливо, є педагогічний спосіб вирішити цю проблему, наприклад, репетиторство.

Похід до школи – це те, що повинно подобатись вашій дитині, те, чого вона повинна з нетерпінням очікувати щодня й не сприймати в якості покарання. Порадьтеся з учителями та шкільним психологом щодо того, як допомогти своїй дитиніприщепити інтерес до навчання.

За матеріалами osvita.ua


/Files/images/2015-2016_nr/1232222_i.jpg

Шість педагогічних прийомів на допомогу батькам

Ви коли-небудь звертали увагу на те, як одночасно 25 старанних учнів схиляються у класі над своїм завданням? І, можливо, задавалися запитанням, як же вчителю це все вдається. Адже іноді, щоби тримати свою дитину під контролем, доводиться прикладати великі зусилля, не кажучи вже про цілий клас дітей. Кращі педагоги використовують маленькі секрети, що перетворюють переповнену аудиторію шалених третьокласників на «м'яку глину» в їхніх руках, і ви теж можете отримати хороший результат у домашніх умовах, застосувавши ті ж хитрощі.Використовуйтепреміальну діаграмуРозумні вчителі використовують наочні посібники, щоб контролювати й управляти поведінкою дітей. Чи то діаграми попередження або преміальні діаграми, за їх допомогою діти зможуть легко визначити свій статус і використовувати його в якості мотиваційного інструменту, щоб виконувати роботу й добре поводитись у класі. Дженніфер Літтл, учитель початкових класів із 40-річним досвідом роботи, згодна з такою тактикою: «Використовуйте діаграму, щоб винагородити дитину за те, що вона зробила». Подібна схема у вашому власному домі допоможе керувати поведінкою дитини у процесі навчання і навчить важливого принципу: треба попрацювати, щоб отримати бажане.ВідгукнітьсяпозитивноВи, імовірно, стикалися з тим, що під час батьківських зборів учитель проявляв до вас особливе ставлення, але ви не єдиний, хто пережив цю мить слави. Хороші вчителі знають, що, щоб домогтись від невгамовних учнів потрібної поведінки, похвала буває більш ефективною, ніж покарання, – це правило, яке відмінно працює й у домашніх умовах. У той час як ви, можливо, будете довго й нудно бурчати із приводу неприбраної кімнати або не зроблених домашніх справ, іноді ефективніше просто заохотити дитину за те, що вже зроблено, навіть якщо це якась дрібниця. Ваша дитина швидко навчиться розпізнавати ті приємні відчуття, які виникають від похвали, і вони будуть тримати її у формі.Очікуваннякращих результатівЯким чином учителі розкривають у дітях найкраще? Вони не чекають нічого меншого. Коли діти лінуються, їм твердо кажуть, що вчитель очікує від них більшого, ось і все. Таким чином, діти вчаться керувати собою на основі стандарту, установленого шановним учителем. Ви можете зробити те ж саме вдома, орієнтуючись на очікування, а не дисциплінуючи дітей за фактом уже отриманої нехорошої поведінки. Установіть конкретні правила поведінки в побуті й будьте готові дотримуватись усіх обумовлених наслідків за їх недотримання, так ваша дитина переконається, що ви завжди висловлюєтесь по ділу.Персоналізуйте змістЩоби привернути увагу дітей, професійний репетитор і приватний педагог Арзікі Пеніо використовує персоналізацію. «Хоча зміст завжди повинен перебувати в руслі навчального плану та встановлених стандартів, важливо демонструвати, що запропоновані принципи є важливою частиною повсякденного життя та інтересів учнів, – каже вона. – Наприклад, клас може обчислити середню кількість очок, які отримала улюблена баскетбольна команда за останні п'ять ігор, або порахувати, скільки улюблений баскетболіст забиває м'ячів у середньому в ході однієї гри. І все для того, щоб вивчити тему про середнє арифметичне». Хоча це може здатися складним, але дану хитрість можна використовувати при роботі з поведінкою, роз’яснюючи зрозумілою мовою поняття чесності за допомогою реального досвіду людей, їх прикладів.Втягуйтесьу навчальний процесЗвісно, учителі завжди активно залучені в навчальний процес – це їх робота. Але кращі з них точно знають, що за наявності особистої зацікавленості в кожному учні можна якнайшвидше дійти до спільного успіху. Справа ось у чому: звісно, ви особисто зацікавлені у вихованні своєї дитини. Але наскільки насправді ви залучені в цей процес? Чи будете ви бродити Інтернетом, доки ваша дитина сама намагається розібратися і зробити своє завдання з математики? Чи ви поруч плече до плеча з вашою дитиною постараєтесь вивчити цю задачу і відповісти на всі запитання? Залучаючись до шкільних занять вашої дитини, зробивши себе причетним до її навчання, ви завжди будете знати, що вона вивчає, у чому перевершує інших дітей, над чим б'ється і як їй у цьому допомогти.Поєднайтесправу й задоволенняСправа виховання дитини – це не жарт. Але прислухайтесь до порад розумних учителів і переконайтеся, що це приносить вам задоволення. Наприклад, чи зробите ви звичайну перерву в заняттях, щоби трохи відпочити в тиші, або переключитесь на придумуваннякумедних жартів чи просто «раптом» поїсте разом з вашою дитиною морозиво, вона неодмінно отримає можливість зв'язати деякі рутинні речі навчання із приємними враженнями та позитивними емоціями. Яким від цього буде бонус? Ви будете почувати себе супербатьком.

http://osvita.ua/school/home/upbring/43519/




/Files/images/МОН України щодо збірників ДПА.jpg /Files/images/Батькам на допомогу.png


/Files/images/Батькам 2.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Фотогалерея

Дата останньої зміни 02 Квітня 2018

Цей сайт безкоштовний!